кирило мефодий Кирило-Мефодіївське товариство- перша політична організація. 1846

14. Кирило-Мефодіївське товариство- перша політична організація.

У той час, як в Європі ширились ідеї Великої францу­зької революції, соціального і національного визволення, відбувалась політизація національно-визвольної бороть­би слов'янських народів, у Російській імперії жорстокий самодержавний режим Миколи І переслідував будь-які прояви лібералізму і вільнодумства.

За таких умов на початку 1846 р. в Києві було створе­но справжню нелегальну українську політичну організа­цію - Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь відомих слов'янських просвітителів Кирила та Ме-фодія. Серед засновників були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернаторства Микола Гулак і професор Київського уні­верситету Микола Костомаров. Активну участь у діяль­ності братства брали Тарас Шевченко, Пантелеймон Ку­ліш та ін.

Головною метою товариство проголошувало бороть­бу проти кріпацтва та національне визволення українського народу. Українську державу члени товариства вбачали у федеративній спілці незалежних слов'янських держав, ко­жна з яких мала б становити штат або розмежовуватися на кілька штатів. Київ повинен був стати центральним містом цієї федеративної спілки, в якому раз на чотири роки зби­рався б найвищий спільний консультативно-регулюючий орган -собор (або сейм). Для захисту федерації від зовніш­ніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне війсь­ко, а кожен штат, окрім того, мав би і свої збройні сили.

Ідею визволення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їх єднання передбачалося поширювати, головним чином, літературно-просвітницькою діяльністю. Члени братства прагнули перебудувати суспільство на засадах християнської моралі.

Програму діяльності Товариства було викладено в історико-публіцистичному творі «Книга буття україн­ського народу» і «Статуті». У них висвітлено 109 поло­жень релігійно-навчального та історико-публіцистичного характеру. Здебільшого їх зміст стосується подій всесвіт­ньої та вітчизняної історії. У творі йдеться про визвольну боротьбу українського козацтва і розвиток деспотичного самодержавства в Росії, про Велику французьку револю­цію і подвиг декабристів, про поділи Польщі сусідніми імперіями. Кирило-мефодіївці були переконані, що саме українському народові випала історична місія бути ініціа­тором боротьби за національне і соціальне визволення сло­в'янських народів. Крім програми, було розроблено Ста­тут організації, В ньому конкретизувалися ідеї рівноправ­ності народів, держав, громадян майбутньої слов'янської республіканської федерації, викладалися статутні права та обов'язки членів Кирило-Мефодіївського товариства.

Свою практичну діяльність кирило-мефодіївці зосере­дили на науково-освітній ниві. «Братчики» збирали кошти на видання популярних книжок, складали проекти запро­вадження в Україні мережі початкових навчальних закла­дів, укладали шкільні підручники.

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Навесні 1847 р. царські власті заарештували 12 постійних членів товариства і відправили до Петербурга. Усіх учасників Кирило-Мефодіївського товариства було заслано до різних місць Російської імперії. Найтяжче пока­рали Шевченка, бо під час арешту знайшли рукописи його антицарських та антикріпосницьких творів. Поета заслали на 10 років рядовим солдатом у малозаселені тоді орен­бурзькі степи з найсуворішою забороною писати й малю­вати.

Значення Кирило-Мефодіївського братства в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; братство вперше розробило широ­ку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.