Причини, цілі, особливості ти значення масових антифеодальних рухів у Західній Єпропі

26.  Причини,  цілі,  особливості  ти  значення  масових антифеодальних рухів у Західній Єпропі

В середні віки серед селян почала виникати певна майнова нерівність, поділ на заможніше і малоімущс селянство. Проте і ця відмінність в умовах пануванні натурального господарства, тяжкого гіту щодо всього села в  цілому з боку феодала-поміщика, частих спустошень сіл внаслідок феодальних усобиць не могла не набути різкого характеру. Велике значення, як і раніше,   на  селі   зберігала,   навіть   після   закріпачення  селян, община  - марка,  яка  згуртовувала   селян  і  давала  їм змогу виступати   колективно   проти   найтяжких   форм   феодальної експлотатації . Доведені до відчаю утисками феодалів, кріпаки повставали проти своїх панів. Найбільш ранні селянські виступи проти   феодалів- поміщиків   знайшли    своє   відображенім   у французьких   літописах   X   і   XI   ст.    Літописці   відзначали варварську жорстокість, з якою придушувалися перші селянські рухи.    Так,    у    996  р.    у     володіннях     Річарда,    герцога Нормандського, селяни почали  організовувати збори, на яких ухвалювали рішення проте, щоб жити надалі «вільно», не підкоряючись панам. Довідавшись про це, герцог захопив кілька десятків підозрюваних селян і наказав відрубати їм руки і ноги, щоб «таким способом дати приклад іншим». У 20-х роках XI ст. широкий селянський рух відбувся в Бретані» але місцеві феодали також  потопили  його  в  крові.   В Німеччині  два  саксонські селянські рухи, 841-842 і 1073-1075 рр., про які йшлося вище, яскраво  характеризують»  боротьбу вільних  селян- общинників проти закріпачення. Аналогічний рух селян відбувся в середині XI    ст.   у   Південній   Англії,    незадовго    до    нормандського завоювання. Могутні  селянські  повстання  на  основі розкладу феодалізму,   що   вже   почався,   стрясають   західноєвропейське суспільство   в   14-15   ст.,   часто   переплітаються      із   рухом плебейських елементів.