Революція Мейдзи мейдзы 1853 1866 япония

25.Революція Мейдзи

У другій половині XIX ст. по­чалася масова колонізація регіонів Тихого океану. Після "опіумних війн" відбулося насильницьке відкриття Китаю для європейської колонізації. Могутнім конкурентом європейців у цьому регіоні стали США. їхні дешеві та якісні товари витісняли європейські.У 1853 р. біля берегів Японії з'я­вився американський флот і загро­зою бойових дій змусив японські власті відкрити для торгівлі свої порти. Одночасно з такими вимо­гами виступили Англія та Росія.

Проникнення європейців та аме­риканців до Японії підірвало авто­ритет традиційної влади сьогуна, який спирався на князів-землевлас-ників. У 1866 р. помер сьогун Ємоті, який уособлював світську владу, 1867 р,— імператор (міка­до) Комей, який представляв владу релігійну. У країні спалахнула бо­ротьба за владу. Нового імперато­ра МІцухіто підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни.У січні 1868 р. війська Імперато­ра, що мали європейську зброю, роз­громили війська сьогуна, а в травні вступили до столиці сьогуна Токіо (Едо). Так імператор об'єднав світську й духовну влади. Роки його правління (до 1912 р.) отримали назву "Мейдзи" ("освічене правління").Переворот Мейдзи започаткував радикальні соціальні, політичні та економічні зміни в японському суспільстві. Відбулася швидка мо­дернізація країни на основі засто­сування іноземного досвіду з ура­хуванням національних традицій, створення могутнього промислово­го потенціалу з необхідними для цього нововведеннями у політичних інститутах, правових нормах і т. д.

Реформи 70-80-х рр. XIX ст. Особливості еконо­мічного розвитку

На відміну від Китаю, де тради­ціоналізм і консерватизм перешкод­жали прийняттю європейських но­вовведень, молодий імператор Японії Міцухіто рішуче вдався до творчого запозичення досвіду Євро­пи. Японська цивілізація виявила­ся сприйнятливішою для зовнішніх впливів, зокрема, європейських.

Розвиток Японії в останній тре­тині XIX ст. прискорився. Рестав­рація влади імператора супровод­жувалась усуненням від управлін­ня державою тих землевласників кланів, які чинили спротив прове­денню актуальних реформ.

Важливу роль у послабленні впливу великих землевласників відіграла аграрна реформа, за якою частина землі відійшла селянам. Унаслідок реформи селяни отрима­ли в приватну власність ті ділянки, які вони обробляли. Замість натураль­ного податку було введено єдиний поземельний у розмірі 3% від вар­тості землі. Та навіть незначний по­даток виявився непосильним для се­лян, бо вартість землі в Японії була дуже високою. Для сплати податку доводилося продавати до 50% уро­жаю. Зрештою, до 1890 р. 67% се­лян змушені були продати свої ділян­ки. І все ж реформа дала простір для розвитку товарного виробництва.

Було проведено військову рефор­му. Армія комплектувалася на основі загальної військової повинності. Було створено військові академії та інші навчальні заклади. Японія, щоб ста­ти в рівень з могутніми європейсь­кими державами, готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку.

В результаті адміністративної ре­форми було знищено князівства, вве­дено префектури, що дозволило по­долати рздробленість країни і консо­лідувати загальнонаціональний ринок.

Реформи вирвали Японію з міжнародної ізоляції, долучили її до світового господарства, по­сприяли формуванню індустріаль­ного суспільства.Слабкість підприємницького ка­піталу обумовила провідну роль дер­жави у створенні великих підпри­ємств та арсеналів. Острівна країна субсидіюванням заохочувала розви­ток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80—90-х рр. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Утворилися великі фірми, концерни (Міцуї, МіцубІсі, Ясуда, Асано). Підприємства часто передавалися до рук великих зем­левласників, вищих службовців. Так започаткувався тісний зв'язок імпе­раторського двору, великих земле­власників та національної буржуазії. За рахунок держави було створено систему транспорту і зв'язку. А втім, у промисловості домінували дрібні підприємства. Рівнем технічного роз­витку Японія значно поступалася європейським державам.

Індустріальний розвиток відчут­но змінив соціальну структуру япон­ського суспільства. Формувався клас підприємців. У систему найма­ної праці втягувалася дедалі більша частина населення.

Переплетення інтересів імпера­торського двору, поміщиків і про­мисловців, існування деяких пере­житків минулого у сільському гос­подарстві, жорстокі методи експлуа­тації населення, орієнтація на кон­тинентальну територіальну експан­сію визначили своєрідність японсь­кого розвитку індустріального сус­пільства. Зовнішньополітична екс­пансія в Японії отримала першочер­гове значення як національна стра­тегія модернізації суспільства.