Виникнення та розвиток феодального ладу в Західній Європі

22.    Виникнення   та   розвиток   феодального   ладу  в Західній Європі

До Х-ХІ ст. у більшості країн Західної Європи склався феодалізм. Феодальний спосіб виробництва з його рисами: великим поміщицьким землеволодінням і селянським землекористуванням, з прикрашенням селянина до його наділу, позаекономічним примусом (що найбільш яскраво виявлявся в примусовій кріпосній праці - панщині), на­туральним господарством, з низькою, рутинною сільськогосподарською і ремісничою технікою (зумовленою саме дрібним селянської господарством) - став панівним способом виробництва в європейському суспільстві. Порівняно з тим рівнем продуктивних сил, який був у варварів під час завоювання Римської імперії, продуктивні сили західноєвропейського суспільства перед X ст. значно виросли. Одним з основних показників зростання техніки сільського господарства на той час е поширення трипілля,

Якщо під ярину землю звичайно орали тільки раз (перед сівбою), то під; озимі (які були основним полем) орали вже двічі, а іноді навіть тричі. Залежно від властивостей грунту орали або глибоко важким колісним плугом, в який запрягали по 6-8 биків у запряг, або мілко - легким плугом з однією парою волів. Одночасно у  помістях починали застосовувати добриво, головним чином гній, частково мінеральні (мергель). В XI ст. стали потрібні нові площі землі для освоєння. З цією метою почати посилено викорчовувати ліси майже в усіх країнах Європи.

Феодальне помістя - вотчина , як правило, складалося з одного села, інколи включало в себе кілька селищ, рідше - частину одного селища. Частково вже в XI ст. в багатьох місцях натуральні ренти - відробіткову у формі панщини або продуктову у формі платежів натурою - почали замінювати грошовими платежами (грошова рента). Сталися зміни також у становищі селян-кріиаків. Раби і залежні селяни з колишніх вільних людей вже до IX ст. злились у загальну масу кріпаків. Проте частина кріпаків і в наступні століття перебувала в більш тяжкому і безправному становищі порівняно з іншими селянами, що мали деякі привілеї. Вотчина - в політичному відношенні була ніби маленькою державою. Правителем, ще чинив суд над місцевим населенням, карав і милував, вів війни із сусідніми поміщиками -правителями, був сам сеньйор – який володів  помістя, великий місцевий феодал. Але він сам  залежав від більшого сеньйора, щодо якого був васалом Старший феодал-сеньйор, у свою чергу, міг залежати від ще більшого сеньйора і т. д. Усі ці прошарки феодалів утворювали і цілому привілейований стан - дворянство, яке підносилося на, масою кріпосного селянства, а також над залежними ще в т епоху від феодалів городянами.