1917 ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ І ВСТАНОВЛЕННЯ БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ В РОСІЇ

15. ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ І ВСТАНОВЛЕННЯ БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ В РОСІЇ

Після лютого 1917р. серед усіх соціалістичних партій більшовики зайняли вкрай ліві позиції, У березні 1917 р. керівництво більшовицької партії (Ленін був за кор­доном) співробітничало з іншими соціалістичними пар­тіями, умовно підтримувало Тимчасовий уряд, ідеї "ре­волюційного оборонства".

З приїздом у квітні Леніна до Росії позиції партії змі­нилися. Його програма ("Квітневі тези") передбачала перехід від буржуазно-демократичної до соціалістичної революції, встановлення республіки Рад, націоналіза­цію всієї землі та банківської системи, контроль за вироб­ництвом, вихід з війни, співробітництво з помірковани­ми соціалістами і мала на меті захоплення влади.

Учасники з'їзду партії, що відбувся в серпні 1917 р., мовчазно ухилилися від підтримки вимоги збройного повстання, хоча гасло Леніна "Вся влада Радам!", прого­лошене ще в липні, практично означало заклик до зброй­ного повстання проти Тимчасового уряду.

10 і 16 жовтня на засіданні ЦК партії більшовиків Володимир Ленін зміг добитися рішення про безпосеред­ню підготовку до повстання. Однак на засіданні були при­сутні лише 12 членів ЦК з 21. Ленінську резолюцію про збройне повстання підтримали 10 членів ЦК. Проти ви­ступили Лев Каменєв і Григорій Зінов'єв. 12 жовтня при Петроградській раді було створено Військово-револю­ційний комітет (фактичний керівник Лев Троцький), що і став центром підготовки повстання.

Ще до відкриття II з'їзду Рад (перший відбувся в червні) Троцький наказав встановити контроль над теле­графом, телефоном, поштою та ін. Розрахунок виявив­ся правильним: під тиском більшовиків II з'їзд Рад прий­няв очікуване рішення, адже, коли він відкрився, місто було в руках більшовиків. Так 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. відбувся більшовицький переворот. Перевага на з'їзді більшовиків і їх прибічників визначила прийняття рішень, пронизаних ідеями більшовиків і лівих есерів. З'їзд проголосив встановлення радянської влади і прий­няв ряд декретів.

Декрет про мир закликав воюючі країни укласти демократичний мир без анексій і контрибуцій, прого­лошував відмову від таємної дипломатії і договорів, під­писаних царським і Тимчасовим урядами.

Декрет про землю ґрунтувався на есерівський аграр­ній програмі та скасував приватну власність на землю, проголосив націоналізацію землі і її надр, заборонив найману працю та оренду землі.

З'їзд прийняв постанову про скасування смертної кари і резолюцію проти погромницького руху. З'їзд створив однопартійний більшовицький уряд — Раду На­родних Комісарів (РНК). Ліві есери спершу відмовилися від участі в уряді, проте увійшли до складу Всеросійсь­кого Центрального Виконавчого Комітету (ВЦВК). Го­ловою уряду став Володимир Ленін, а головою ВЦВК — Л. Каменєв. Крім того, з'їзд підтвердив намір провести вибори до Установчих зборів.Захоплення більшовиками влади в Петрограді не було підтримано іншими соціалістичними партіями. Новий радянський уряд не визнавали держави Заходу.Після захоплення влади в Петрограді більшовики поступово встановили радянську владу майже на всій території Російської імперії.Захопивши владу, більшовики розпочали злам ста­рої державної системи і створення нової — диктатури пролетаріату. Проте не було втілено в життя проголо­шення З'їзду Рад вищим законодавчим органом країни. Президія ВЦВК і РНК привласнили собі не лише вико­навчу, а й законодавчу владу. Над місцевими радами ста­вили революційні комітети, які формувалися виключно з більшовиків.

Декретом РНК створювалися так звані народні суди в складі голови і народних засідателів, однак необмежені права на арешт, слідство, винесення вироку і його ви­конання були надані Всеросійській надзвичайній комісії (ВНК) на чолі з Феліксом Дзержинським. Цей орган був підпорядкований лише вищому партійному керівницт­ву, а не державному контролю.

Незадоволення політикою більшовиків і опір її здій­сненню викликав антибільшовицькі заколоти. У сере­дині листопада була досягнута угода про формування ко­аліційного уряду з лівими есерами. Проте вибори до Уста­новчих зборів показали, що більшовики є другою партією за своїм політичним впливом. Вони здобули на зборах 22,5% місць, тоді як есери 40% місць. Тому збори відхи­лили більшовицьку ідею соціалістичного вибору і вста­новлення диктатури пролетаріату. Тоді більшовицька більшість Президії ВЦВК прийняла рішення про розпуск Установчих зборів, що значно загострило ситуацію в країні. Цей акт означав, що більшовицька партія не є партією революційної демократії, та започаткував пере­лом у настроях, насамперед робітничих мас, які підтри­мували більшовиків.У квітні — травні відбулися перші після приходу до влади більшовиків вибори до рад, у яких у більшості губерній переміг блок більшовиків і есерів. Ці ради були розігнані більшовиками, які претендували на однопар-тійність. У 1918 р. із ВЦВК були виключені фракції мен­шовиків і есерів.

Влітку 1918 р. більшовицький режим запровадив по­літику воєнного комунізму. Ця політика передбачала комплекс заходів: націоналізацію всіх засобів виробни­цтва, розподіл продуктів порівно, застосування приму­сової праці, ліквідацію товарно-грошових відносин і цілковиту диктатуру більшовицької партії. У країні вста­новилася однопартійна система, нероздільна диктату­ра РКП(б). Партія більшовиків перестала бути суто полі­тичною організацією, її апарат почав зрощуватися з дер­жавними структурами. Тепер тільки вона намагалася визначати політичну, економічну, ідеологічну, культур­ну і духовну ситуацію в країні.

Більшовизм переміг завдяки помилкам Тимчасового уряду і поміркованих соціалістів;радикалізму і екстре­мізму народних мас, доведених царизмом, економічною і політичною кризою до відчаю, значній політичній волі, енергії, організованості, тактичній поведінці більшо­виків.