понедельник, 20 июня 2011 г.

Етапи історичного розвитку республіканського Риму


18. Етапи історичного розвитку республіканського Риму
510 або 509 р. до и.е. -заміна царської влади владою виборних службових    осіб   і    перетворення    Риму    на    аристократичну республіку.   У 6-3 от. и римському суспільстві точилася гостра соціальио-політичиа боротьба, виаслілок якої плебеї добилася повного   зрівняння   и   політичних   і   економічних   правах   з патриціями, а головне - прана володіти громадською землею та заборони боргового рабства. Близько 494 р. до н.с. плебсі почали вибирати   народних   трибунні   з   правом   накладати   вето   на постанови сенату і службових осіб. На кінець 4 ст. до н.с. вони здобули право обіймати в республіці всі посади.
 В 5-3 ст. до не. завершилося     створення     державного     устрою     республіки. Виконавча влади зосереджувалася в руках виборних службових осіб (магістратів). До яких належали консули, претори, цензори, народні   трибуни,   а   за   надзвичайних   обставин   призначався диктатор.    Найвищим   державним   органом   вважався   сенат. Важливу роль у житті республіки відігравала армія. Військова організація   вдосконалювалася   під  час   воєн,   які   велися   за панування на Апенінському півострові. Подолавши   етрусків, сабінів, скнів, вольсків (6-5 ст. до и. а), Рим закріпився на правому березі о. Тібру.
На ноч. 4 ст. його експансію на  деякичас припинила навала галлів. Після війни з    панувати в Серед. Італії.  Війна з Тарентом, що спирався на допомогу епірського царя Пірра, поклала кінець незалежності грецьких міст на Апеніському півос. В 60-х рр. З ст. вся Італія була завойована Римом, а підкорені племена, народи, міста поставлені на різний ступінь залежності від нього. Поширення експансії Р. за межі Італії призвело до боротьби проти  Карфагену   за  панування     в Зх.   Середземномор'ї, яка закінчилася перемогою Р.    Війни Р. проти Іллірії, Македонії Стародавньої, Сірії, Ахейського до н. с. перетворили його на наймогутнішу     середземноморську     рабовласницьку     дер-ву. Позаітал. володіння Р. перетворив на провінції, населення яких вважалося його підданими і зазнавало жорстокої експлуатації. Значні зміни відбулися на поч. 2 ст. до н. с. також у соціально­сті, та політ, ладі республіки.
Розвиток класичних рабовлас­ницьких відносин, товарно-грошового господарства, великого зсмлеволодіння,   масове   розорення   дрібних   землевласників, дальше   ускладненім    класового   і   станового   поділу   рим. суспільства   загострило соціальні  суперечності та   викликало кризу   полісної  орг-ції. Становище республіки ускладнилося боротьбою між класами і станами вільного населення. Тривалий час    прав    рим.    громадянства    добивалися    вершин.   
Після Союзницької війни (90 -88 до н. є.) - загалноіталіїська.атиримська повстання - Р. надав права рим. громадяиства всьому населенню Апенінського п-ова. Запекла боротьба за владу і панування в провінціях  велася  між угрупованнями  правлячих' кіл.   У цю боротьбу втягувалися різні верстви вільного  населення і армія, в яку  за  реформою Марія   107 до  н.   є.  були  допущені найбідніші   громадяни  (пролетарі)  і  яка  стала   професійною, найманою.   . У 2-І сг. до и. с. внаслідок численних воєн ( війни проти понтійського царя Мітрідата VI ,)   . тер. республіки значно розширилася. Після перемоги над Мітрідатом VI   Євнатором   вплив   Р.   поширився   на    античні   держави Північного Причорномор'я. Частину Пн. Причорномор'я було включено до рим. провінції Мезії (згодом Нижньої Мсзії).

Комментариев нет:

Отправить комментарий