Етапи історичного розвитку республіканського Риму

18. Етапи історичного розвитку республіканського Риму

510 або 509 р. до и.е. -заміна царської влади владою виборних службових    осіб   і    перетворення    Риму    на    аристократичну республіку.   У 6-3 от. и римському суспільстві точилася гостра соціальио-політичиа боротьба, виаслілок якої плебеї добилася повного   зрівняння   и   політичних   і   економічних   правах   з патриціями, а головне - прана володіти громадською землею та заборони боргового рабства. Близько 494 р. до н.с. плебсі почали вибирати   народних   трибунні   з   правом   накладати   вето   на постанови сенату і службових осіб. На кінець 4 ст. до н.с. вони здобули право обіймати в республіці всі посади.

 В 5-3 ст. до не. завершилося     створення     державного     устрою     республіки. Виконавча влади зосереджувалася в руках виборних службових осіб (магістратів). До яких належали консули, претори, цензори, народні   трибуни,   а   за   надзвичайних   обставин   призначався диктатор.    Найвищим   державним   органом   вважався   сенат. Важливу роль у житті республіки відігравала армія. Військова організація   вдосконалювалася   під  час   воєн,   які   велися   за панування на Апенінському півострові. Подолавши   етрусків, сабінів, скнів, вольсків (6-5 ст. до и. а), Рим закріпився на правому березі о. Тібру.

На ноч. 4 ст. його експансію на  деякичас припинила навала галлів. Після війни з    панувати в Серед. Італії.  Війна з Тарентом, що спирався на допомогу епірського царя Пірра, поклала кінець незалежності грецьких міст на Апеніському півос. В 60-х рр. З ст. вся Італія була завойована Римом, а підкорені племена, народи, міста поставлені на різний ступінь залежності від нього. Поширення експансії Р. за межі Італії призвело до боротьби проти  Карфагену   за  панування     в Зх.   Середземномор'ї, яка закінчилася перемогою Р.    Війни Р. проти Іллірії, Македонії Стародавньої, Сірії, Ахейського до н. с. перетворили його на наймогутнішу     середземноморську     рабовласницьку     дер-ву. Позаітал. володіння Р. перетворив на провінції, населення яких вважалося його підданими і зазнавало жорстокої експлуатації. Значні зміни відбулися на поч. 2 ст. до н. с. також у соціально­сті, та політ, ладі республіки.

Розвиток класичних рабовлас­ницьких відносин, товарно-грошового господарства, великого зсмлеволодіння,   масове   розорення   дрібних   землевласників, дальше   ускладненім    класового   і   станового   поділу   рим. суспільства   загострило соціальні  суперечності та   викликало кризу   полісної  орг-ції. Становище республіки ускладнилося боротьбою між класами і станами вільного населення. Тривалий час    прав    рим.    громадянства    добивалися    вершин.   

Після Союзницької війни (90 -88 до н. є.) - загалноіталіїська.атиримська повстання - Р. надав права рим. громадяиства всьому населенню Апенінського п-ова. Запекла боротьба за владу і панування в провінціях  велася  між угрупованнями  правлячих' кіл.   У цю боротьбу втягувалися різні верстви вільного  населення і армія, в яку  за  реформою Марія   107 до  н.   є.  були  допущені найбідніші   громадяни  (пролетарі)  і  яка  стала   професійною, найманою.   . У 2-І сг. до и. с. внаслідок численних воєн ( війни проти понтійського царя Мітрідата VI ,)   . тер. республіки значно розширилася. Після перемоги над Мітрідатом VI   Євнатором   вплив   Р.   поширився   на    античні   держави Північного Причорномор'я. Частину Пн. Причорномор'я було включено до рим. провінції Мезії (згодом Нижньої Мсзії).