Столипінська аграрна реформа столыпин 1906

23.Столипінська аграрна реформа

Столипінська реформа — ряд законодавчих актів царського уряду, спрямованих на перерозподіл селянсь­ких земельних ділянок, надання права виходу з грома­ди, зміцнення приватної власності на землю, ліквідацію обмежень щодо відчуження надільних селянських зе­мель.

Реформу було названо за прізвищем міністра вну­трішніх справ Росії, а згодом — голови ради міністрів Петра Столипіна, який був ініціатором її проведення. Столипінська реформа була пов'язана з революційни­ми подіями 1905 р. та невдачами царського уряду у вирі­шенні аграрного питання.

Уряд Столипіна видав низку законодавчих актів, основними з яких були указ 1906 р. та ухвалений на його підставі Державною думою Російської імперії закон 1910р.

Згідно з цими законами кожному селянинові надава­лося право закріпити свою земельну ділянку, що пере­бувала у розпорядженні сільської громади, в особисту приватну власність; після чого він мав змогу з цією зем­лею вийти з громади, господарювати на хуторі чи отри­мати відруб (польова ділянка без садиби) або продати її. Селяни могли брати кредит у Селянському земельному банку. Однак ціна за викуп землі була високою, і це ро­било їх недосяжними для основної селянської маси.

Протягом 1907—1910 рр. із громад вийшли близько 26 % усіх селян. Кожний селянин міг вийти з "подвір­ного" господарства і стати власником своєї землі. Тільки ліс, сіножаті залишалися у спільному володінні.

Тепер селяни могли бодай частково виявити ініціа­тиву, в чому їм допомагали сільськогосподарські спілки, кооперація. Завдяки цьому дещо зросла врожайність і рентабельність їхніх господарств.

Складовою аграрної реформи була переселенська політика. Діставши землю у власність і продавши її, селяни масово переселялися до Азії. В Україні, де по­ширилося аграрне переселення, цей рух помітно збіль­шився після 1906 р. Протягом 1906—1912 рр. з України виїхав майже 1 млн осіб. Щоправда, багато селян повер­талося, не знайшовши відповідних умов для життя.

Аграрна реформа прискорила розвиток товарних від­носин у сільському господарстві, а також соціальне роз­шарування на селі (прискорилося відокремлення замож­ної верхівки). Реформа не була доведена до кінця: з самого початку їй протидіяли як праві сили, так і лівора­дикальні партії. Аграрне питання не було вирішене, ставши однією з причин революції 1917р.