ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ война гражд война в роси гром війна

16. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ

Основні положення радянської історичної науки щодо громадянської війни зводились до того, що респуб­ліка Рад боролася з "білими" найманцями поміщиків і капіталістів і, незважаючи на допомогу імперіалістич­них держав і безпосередню воєнну інтервенцію Антан­ти, вийшла переможцем. Тобто громадянська війна зоб­ражувалася як війна між білими і червоними за участю іноземних інтервентів. Інші моменти цієї війни зовсім не висвітлювалися. Згідно з концепцією радянської історич­ної науки вона розпочалася влітку 1918 р. з початком воєнної інтервенції і закінчилася наприкінці 1920 р., коли було розгромлено Врангеля. З подібною концепцією не можна погодитися.Однак історія громадянської війни — багатоплано­ва, її складовими є: війна білих і червоних; війна білих і червоних проти "зелених"; боротьба більшовиків проти своїх політичних суперників — кадетів, есерів, меншо­виків та ін.; боротьба проти православної церкви; імпер­ська війна проти національних рухів.Початком громадянської війни одні історики вважа­ють жовтень 1917 р., інші — весну 1918 р.Однією з причин війни була внутрішня політика біль­шовицького керівництва, яке розігнало демократично обрані Установчі збори (січень 1918 р.)> націоналізува­ло землю і промисловість, ліквідувало товарно-грошові відносини, створило однопартійну політичну систему. Усе це викликало невдоволення землевласників і підпри­ємців, демократичної інтелігенції, селян-середняків, політичних суперників більшовиків.У1918 р. існували такі основні центри антибільшо­вицького руху: "Спілка відродження Росії", кадети, меншовики і есери, "Союз захисту Батьківщини і свобо­ди" під керівництвом есера Бориса Савінкова. Антибіль­шовицький рух розгортався на Дону і Кубані, півдні Росії та Північному Кавказі, де формується Добровольча ар­мія. 1918 р. розпочалася іноземна інтервенція: німецькі війська окупували Україну, Крим і частину Північно­го Кавказу, Румунія захопила Бессарабію, у Мурманську висадився англійський десант, до якого приєдналися французькі й американські війська. Владивосток зайня­ли японські частини.Влітку 1918 р. великого розмаху набув антибільшо­вицький рух на чолі з есерами. Громадянська війна в цей час велася не між червоними і білими, а між соціаліста­ми, партією більшовиків і партією есерів. Вона покла­ла початок регулярній фронтовій війні в загальноросій-ському масштабі. У липні есери здійснили спробу пова­лити радянський уряд у Москві. Більшовицький уряд розгорнув активні дії для захисту своєї влади. Червону армію було реорганізовано на військово-політичних за­садах, запроваджено загальну військову повинність, створено верховне керівництво — Революційну військо* > ву раду республіки. На початку вересня Червона армія: перейшла в наступ на Сході й потіснила своїх против-^;; ників за Урал. Завершився перший етап війни.Новий етап війни розпочався в листопаді 1918 р. і тривав до кінця 1919р. — року піднесення білого рух| в громадянській війні та його спроб повалення більшо­вицького режиму шляхом воєнних операцій.

Драматичні події 1919 р. пов'язані з червоним теро­ром. Більшовики стверджували, що це була відповідь на білий терор, але насправді це був терор проти всіх потенційних ворогів радянської влади, а не лише проти білих. Лише восени 1918 р. більшовики розстріляли близько 16 тис. аристократів, офіцерів, буржуа, меншо­виків, есерів, кадетів.Максимального розмаху білий рух набув наприкінці 1918 — у 1919 рр. У Сибіру владу захопив адмірал Олександр Колчак, на Кубані й Північному Кавказі — Ан-тон Денікін, у Прибалтиці — Микола Юденич, котрий готувався до наступу на Петроград.Англійці, захопивши Баку, висадилися в Батумі й Новоросійську, французи — в Одесі і Севастополі.Характерно, що білий рух знайшов підтримку різних верств населення. Так, червоний терор на Дону і Куба­ні сколихнув усе козацтво. До армії Денікіна влітку 1919 р. приєдналось ЗО тис. козаків. І якщо Денікін вліт­ку 1919 р. досить легко зайняв Царицин, Воронеж, Хар­ків, значну частину України, то причини цього успіху полягали в більшовицькому терорі на Дону і Кубані, в Україні, повстанні козаків і селян.

Становище більшовиків влітку 1919 р. було критич­ним. Проте в наступні місяця вони здобули ряд значних перемог над білими. Причини цього полягали не лише у чисельній перевазі більшовиків, а й у помилках білих.

Насамперед білий рух не став національним, зали­шаючись замкнутим, майже виключно офіцерським. Керівництво білого руху не підходило диференційова­но до соціалістичних партій — всі вони були для них во­рогами Росії. На звільнених від більшовиків територі­ях вони не дбали про відновлення економіки, а встанов­лювали режим жорсткого терору, намагаючись відібрати якомога більше продовольства, тому до цього негатив­но ставилося населення.Наприкінці 1919 р. — на початку 1920 р. радянська влада була відновлена на півдні Росії, частково в Україні, на Північному Кавказі.В окупаційних частинах союзників під впливом агі­тації більшовиків поширилися революційні настрої. Інтервенти були вимушені вивести свої війська, чому сприяв громадський рух в Європі та СІЛА під гаслом "Руки геть від Радянської Росії!"На завершальному етапі (1920—1922) громадянська війна була найбільш кровопролитною. 1920 р. зріс опір селян політиці продрозкладки. На Тамбовщині, в Украї­ні, в Сибіру і на Нижній Волзі, у багатьох губерніях Цен­тральної Росії палала селянська війна.Найтрагічнішою сторінкою боротьби на внутрішньо­му фронті у цей період стали події на Дону і Кубані, де після виступу білих військ більшовики встановили ре­жим .жорстокого контролю і виявлення всіх контррево­люційних елементів. У Криму тривала боротьба білих і червоних, Врангель сформував Російську армію і розпо­чав наступ на Донбас. У листопаді 1020 р. його армія за­знала поразки від частин Червоної армії. Ці події більшо­вики проголосили закінченням громадянської війни.Необхідно врахувати аспекти громадянської війни як війни окупаційної, імперської стосовно окраїн Росії і нових незалежних держав. Більшовики здійснили на­ступ на Україну в 1918р., на Литву, Латвію, Україну і Естонію — ві 919 р., на Польщу, Азербайджан і Вірме­нію — в 1920 р., на Грузію — в 1921 р., в Середню Азію — в 1920—1922рр. Звичайно, це була війна "червоного ім­періалізму", намагання повернення втрачених терито­рій і формування нової імперії під червоним прапором.