Роль церкви та її еволюція в країнах Західної та Центральної Європи.

29. Роль церкви та її еволюція в країнах Західної та Центральної  Європи.

Значення   церкви   у   середньовічному  суспільстві   було   дуже    велике.    Церква    була    найбільшим землевласником у кожній з європейських країн. Майже третина земель у різних королівствах належала церковним корпораціям. Церква  була  великою  політичною  силою.  Духівншспю  було широко   представлене    у    середньовічних    станових    зборах (Генеральні штати,   парламент,  кортеси та  іи.). Та особливо значною була роль церкви в галузі ідеології. Церква освячувала своїм   авторитетом   середньовічний   феодальний  лад   і   була духовним керівником феодального суспільств.      

Однією з харак­терних    рис    середньовічного     світогляду,    в    дусі    якого виховувались    народні    маси,    був    релігійний   аскетизм.    В аскетизмі земний світ і  сама  людина  в її тілесній природі уявлялися втіленням гріха і зла. Обов'язком віруючої людини було поступове звільнення душі  від земних пут, безперервна боротьба з «пристрастями», щоб підготуватись до переходу в кращий, потойбічний світ. Для   цього  церква рекомендувала пости,   молитви,   каяття,   умертвіння    плоті   .

Найвищим подвіггом вважався цілковитий   відхід  від  світу   в   монастир. Буйні  і  розбещені феодали, звичайно, й гадки не мали бути аскетами. Чимало людей, що належали до різних класів, у більшій або меншій мірі віддавали    йому    данину,     намагаючись     часом    серйозно виконувати    його    настанови.     Проте     вплив    церкви    на середньовічний світогляд  був  не   завжди  однаково сильним.

Наїбільшу       монополію        на        ідеологічне       керівництво середньовічним   суспільством   церква   мала   в   ранньому   се­редньовіччі - приблизно до другої половини XI ст. Далі, в XII-XIII   ст    церква,   хоч    і    утримувала    офіційно   ідеологічне керівництво в своїх руках і навіть посилювала його в окремих  формах     (розвиток      університетів,      створення     закінченої філософсько-богослвської системи - схоластики і т. іи.), але одночасно культура в Європі в цей період розвивалася поза церквою   і   навіть   частково   проти   неї. 

 Офрмлеиия  міської бюргерської літератури  з   її  загальними  антифеодальними  й реалістичними    тенденціями    і     різкими     випадами    проти духівництва    особливо    наочно    свідчило    про   цей    процес визволення суспільства   від  церковно-ідеологічиої опіки,   що почався. У ХІУ-ХУІ ст. в Європі досягла високого ступеня нова культура Відродження, або гуманізму. Більшість гуманістів були цілком байдужими та індиферентними у церковно-релігійних питаннях. Поява гуманістів свідчила про втрату церквою впливу на   найбільш   прогресивні,   передові  верстви   європейського суспільства періоду пізнього середньовіччя.