Реформи в Росії першої чверті ХVIІІ ст. петр 1

18. Реформи в Росії першої чверті ХУІІІ ст.

Для економіки Росії першої половини XVIII ст. ха­рактерне зростання мануфактурної промисловості, зу­мовлене військовими потребами країни. До середини XVIII ст. вже було понад 600 мануфактур — металур­гійних, текстильних та ін. Серед нових галузей промис­ловості виділялося будівництво морських кораблів. З'явилися мануфактури, що виробляли полотно для па­русів, канати, сукна. Проте на мануфактурах переважа­ли кріпосницькі порядки, працю найманих робітників майже не використовували.

Розвиток промислового виробництва, здобуття Ро­сією виходу до Балтійського моря сприяли зростанню її внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Були споруджені канали, що з'єднали Волгу з Невою. З різних кінців краї­ни до Санкт-Петербурга купці звозили, а потім переправ­ляли в інші держави льон, прядиво, шкури, полотно тощо. Значення Архангельська в зовнішній торгівлі Росії помітно зменшилося. Петро І прагнув захищати і сприя­ти вітчизняному товаровиробнику. Експорт російських товарів перевищував імпорт.

Економічне піднесення Росії за часів Петра І (1689— 1725) відбувалося за умов посилення феодально-кріпос­ницького гноблення. 1707 р. у Росії спалахнула нова селянська війна під проводом Кіндрата Булавіна. її учасниками були кріпосні селяни, козаки, посадські люди. Повстання розпочалося на Дону, оскільки саме там з особливою жорстокістю розшукував і намагався повернути до своїх панів утікачів полковник Долгору-кий. Булавін з повстанцями напав на нього і знищив увесь його загін. Налякані старшини донського козац­тва розбили повсталих. Булавін встиг сховатися в Запо­розькій Січі. 1708 р. повстання спалахнуло знову. Була­він з'явився на Дону. Його було обрано отаманом. По­встанці перемогли урядові війська, захопили Царицин, здійснили похід на Азов, але оволодіти містом не змог­ли. Використавши їхню невдачу, заможні козаки органі­зували змову і вбили Булавіна. Урядові каральні заго­ни до кінця 1708 р. придушили повстання.

За Петра І відбулися суттєві реформи в управлінні державою. Зміцнилася влада на місцях: країну було поділено на вісім губерній: Московську, Інгерманланд-ську (райони Прибалтики і Карелії з Санкт-Петербур­гом), Архангельську, Казанську, Київську, Смоленсь­ку, Азовську і Сибірську. Кожна губернія поділялася на провінції.

1711р. було створено Сенат — найвищий законодав­чий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві на чолі з генерал-прокурором, якого Петро І називав "госу-даревим оком". Боярську думу було ліквідовано.

Замість півсотні приказів створено колегії: закордон­них справ, військову, Адміралтейств-колегію, Юстиц-колегію, Мануфактур-колегію, Комерц-колегію, Вот­чинну, Духовну, або Синод, та ін.

1721 р. Петра І було проголошено російським імпе­ратором, що свідчило про подальше посилення самодержавної влади, а через рік запроваджено "Табель про ранги", що визначав систему чинів (усі чини поділялися на 14 класів) і порядок просування на військовій і ци­вільній службі.

Завдяки реформам Петра І сформувалася Російська імперія. Створення регулярної армії і флоту, проведення активної зовнішньої політики зробили можливим утвер­дження Росії на берегах Балтійського моря. Завдяки зро­станню мануфактурної промисловості та торгівлі було покладено край її економічній ізоляції, а створення централізованої системи управління на чолі з імперато­ром означало остаточне оформлення в Росії абсолю­тизму.

Після смерті Петра І у 1725 р. розпочалася жорсто­ка боротьба дворянських угруповань за владу. Друга чверть XVIII ст. увійшла в історію Росії як епоха двірце-вих переворотів. У боротьбу за владу включилися не тільки найближче оточення Петра І, а й родовиті арис­тократи на чолі з князем Дмитром Голіциним. Останні обстоювали кандидатуру внука Петра І, сина страчено­го царевича Олексія — Петра II. Поки Сенат вирішував, кому передати трон, Преображенський і Семенівський полки підтримали дружину Петра І.