Комуністичний рух 1919-1943

7. Комуністичний рух 1919-1943

Події першої світової війни при­вели до розколу і ліквідації 2-го Інтернаціоналу, сприяли поглиб­ленню незгод усередині соціал-де-мократичних партій.Внаслідок затягування війни і наростання економічних труднощів зростав  авторитет радикально настроєних діячів партій. Вони ви­ступали за перетворення війни імперіалістичної у війну грома­дянську обездолених верств про­ти заможних, проведення соціалі­стичної революції, викоренення самого джерела війни — капіталіз­му, їхні опоненти прагнули збере­ження громадянського миру, здійснення соціальних і демокра­тичних реформ для досягнення соціальної справедливості. Таке розмежування породило відкритий антагонізм, коли почалися рево­люції та постало питання про їхню спрямованість. Досвід більшовиків у Росії відлякував одних, а в інших породжував прагнення їх насліду­вати. Майже в усіх країнах почали формуватися комуністичні партії. Більшовики на чолі з В.Леніним вирішили створити новий Інтерна­ціонал — комуністичний.У Петрограді було скликано на­раду, на якій обговорювалися принципи відбору учасників, зас­новників Комінтерну. Найважливі­шими умовами вважалися ведення партією боротьби проти свого уря­ду за припинення війни і визнання нею радянської влади в Росії.

У 1919 р. в Кремлі почала ро­боту міжнародна комуністична кон­ференція. Вона конституювала 1-й (установчий) конгрес 3-го, Комуні­стичного Інтернаціоналу. На ньому, як було оголошено, були присутні 52 делегати з 21 країни. Слід зау­важити, що всі делегати від інших країн були іноземними представни­ками лише за національністю, а на­справді вони належали до РКП(б) і проживали в Росії. Лише один делегат прибув із-за кордону. Конгрес прийняв «Маніфест Комінтерну до пролетарів світу», в якому зазначалась мета організації — здійснення світової революції, та створив виконком Комінтерну на чолі з Г. Зінов'євим.На 2-му конгресі було прийнято статут і 21 умову вступу до Комін­терну. Першочерговими умовами стали підтримка радянської Росії та визнання необхідності світової соці­алістичної революції. Статут і умо­ви вступу до Комінтерну передба­чали, що Комінтерн, власне, буде єдиною всесвітньою комуністичною партією, а національні партії — його секціями.Концепція світової пролетарсь­кої революції стала стрижнем теоретичної та практичної діяль­ності Комінтерну. Реальною спро­бою її впровадження став похід Червоної армії під командуванням Тухачевського на Варшаву. На­ступним пунктом мав стати Бер­лін. Це перегукувалось із маніфе­стом Комінтерну, в якому, зокре­ма, зазначалося:«Комуністичний Інтернаціо­нал — партія революційного по­встання міжнародного пролетаріа­ту... Радянська Німеччина, об'єдна­на з Радянською Росією, стали б відразу сильнішими від усіх капіта­лістичних держав, разом узятих. Справу Радянської Росії Комінтерн оголосив своєю справою... Німець­кий молот і російський серп пере­можуть увесь світ!».Проте цим планам збутися не су­дилось, і світову революцію дове­лося відкласти. Але за всі роки існування СРСР радянське керівництво не полишало ідеї «світової революції».Стосунки компартій із соціал-демократієюГ.Зінов'єв та Й.Сталін стверджу­вали, що «стабілізація» капіталіз­му є кроком до його загибелі, що слід посилити революційну бороть­бу. Виходячи з цього, 1923 р. у Ні­меччині, Польщі, Болгарії було ор­ганізовано збройні повстання. Така теза на комуністичний рух, який на початку 20-х років користувався значною популярністю, вплинула негативно привівши до його ізо­ляції та втрати колишніх позицій. Домінуючі позиції в робітничому русі посіли соціал-демократи.На 6-му конгресі (1928 р.) було прийнято тезу, про те, що голов­ним ворогом робітничого класу є соціал-демократія, яку названо різновидом фашизму.

Ця тактика спричинила катаст­рофічні наслідки, остаточно розко­ловши робітничий клас на два во­рожі табори і відвернувши його увагу від боротьби проти справж­нього фашизму.У 30-х рр. сталися зміни в діяль­ності Комінтерну. На 7-му конгресі у 1935 р. було ухвалено рішення про створення єдиного народного фронту в боротьбі проти фашиз­му. Помітну роль у розробленні та втіленні цього курсу зіграв керів­ник західноєвропейського бюро Комінтерну Г.Димитров.Революційні заклики було замі­нено тактикою завоювання комуні­стами більшості робітничого кла­су і широких верств населення.З'явилося гасло створення робіт­ничих і робітничо-селянських уря­дів як альтернативи буржуазним. Для цього потрібна була єдність дій комуністів і всіх демократич­них сил. Але участь комуністів у Народних фронтах Франції та Іспанії так і не дали тих резуль­татів, на які вони сподівались.

У 30-ті роки діячі Комінтерну зазнали репресій сталінського ре­жиму. Було заарештовано і роз­стріляно Бела Куна, керівників польської та югославської комуні­стичних партій, багатьох інших діячів комуністичного та робітни­чого руху, які проживали в СРСР.Негативні наслідки для комуні­стичного руху мало підписання пак­ту Ріббентропа—Молотова, що по­ставило комуністичні партії євро­пейських країн у суперечливе ста­новище: будучи прихильниками бо­ротьби проти фашизму, вони муси­ли підтримувати радянсько-німець­кий договір і цим сприяти посту­пові того ж таки фашизму.Наприкінці 30-х рр. сталінське керівництво навіть не згадувало про існування Комінтерну, який фактич­но перетворився на філію радянсь­кої розвідки. 22 травня 1943 р. було офіційно оголошено про розпуск Комінтерну.

Крім Комуністичного Інтерна­ціоналу, існував 4-й Інтернаціо­нал, створений Троцьким після вислання з СРСР. Його підтриму­вали комуністичні партії Іспанії, США, країн Латинської Америки. Між прихильниками 3-го і 4-го Інтернаціоналів точилася запекла боротьба.