Культура Київської Русі культура киевской руси

4.Культура Київської Русі

До наших часів дійшла незначна частина культурних надбань періоду розквіту Київської Русі. Ті, що дійшли, свідчать про високий рівень розвитку як матеріальної, так і духовної культури. Важливу роль для Київської Русі мало запровадження християнства: посилилися культурні зв'язки з Візантією та іншими слов'янськими країнами. Християнство сприяло поширенню письменства, а відтак - розвитку різних наук, але в межах релігійних догматів. З'яв­ляються літописання, іконопис, кам'яне будівництво та ін, У наших предків багатою була усна народна творчість. Русичі створювали пісні, оповіді про богатирів - захисни­ків рідної землі (билини), казки, легенди.

В період існування Київської Русі розвивались наука та освіта. Центрами їх розвитку були церкви та монастирі. За Володимира у Києві, Новгороді та інших містах засно­вано перші школи для навчання дітей бояр та священиків.

При Софії Київській Ярослав Мудрий створив першу біб­ліотеку. Високого рівня розвитку досягли природничі науки: математика, астрономія, географія, ботаніка, ме­дицина.

Розвивалися літописання і література. Найвизначнішим літописним пам'ятником цієї доби стала «Повість минулих літ» (Нестор). Взагалі, літописання у Київській Русі було одним із феноменів історії середньовіччя. Літописи відріз­нялись від європейських хронік тим, шо, крім хронології подій, вони містили роздуми автора, перекази легенд, мі­фів, а окремі частини були справжніми літературними тво­рами.

Літературними пам'ятками Русі, що дійшли до нас. є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора, «Повчання дітям» Володимира Мономаха. У своєму знаменитому «Слові про закон і благодать», прочитаному в 1052 р. у присутності Ярослава Мудрого, Іларіон майстерно про­тиставляє християнство язичництву й описує хрещення Русі. Незважаючи на постійну зайнятість політичними спра-вами, написав свос зворушливе й сповнене роздумів «Повчання» князь Володимир Мономах. «Слово о полку Ігоревім» (1185-1187), автором якого, ймовірно, був Во­лодимир - син Ярослава Осмомисла, є оповіддю про не­вдалий похід на половців руського князя. Твір пройнятий пристрасним закликом до ворогуючих руських князів об'єднатися задля спільного блага.

Одне з провідних місць у мистецтві Київської Русі на­лежить архітектурі, що у своєму розвитку пройшла ряд періодів. На Русі витворився унікальний тип споруд, в яких поєдналися передові досягнення будівничих інших країн (зокрема Візантії) і самобутній стиль русичів. Відомий зод­чий Петро Милоніг досяг вершин дерев'яного зрубного будівництва. До визначних пам'яток церковного будівниц­тва належать Десятинна церква (989-996 рр.), Спаський собор у Чернігові (1036 р.), Софіївські собори у Києві (1037 р.), Новгороді (1045 р.), Полоцьку (середина XI ст.). У XII ст. сформувалися оригінальні київський, галицький, новгородський, суздальський архітектурні стилі. У церковному будівництві широко використовувалися фрески і мозаїки. Київські майстри оволоділи багатьма видами ювелірного мистецтва (чернь, зернь, перегород-часта емаль). Своїми виробами відзначались і київські ре­місники (гончарі, зброярі та ін.). У Київській Русі нарахо­вувалось близько 100 ремісничих спеціальностей. Важли­ву роль у державі відігравало музичне мистецтво; відомі декілька видів струнних, духових і ударних інструментів, що побутували у Х-ХІ ст. Значного поширення набуло мистецтво скоморохів та співців.

Здобутки культури Київської Русі заклали основи для наступного розвитку культури українського народу, мали значний вплив на культурні процеси інших слов'янських народів.